Багато жінок зіштовхуються з внутрішнім страхом: якщо я оберу сім’ю та дітей — чи не втрачу я себе? Чи не «поглине» мене побут, чи залишиться місце для роботи, подорожей, розвитку? Ми поговорили про це з Ольгою Багателія — коучем, підприємницею, дружиною і мамою. Вона на власному досвіді пройшла цей шлях і ділиться відверто: що відбувається, звідки береться страх, як його прожити і що допомагає не загубити себе. «У Німеччині я відчула: моє материнство мене поглинає»

— Чи був у тебе страх «не реалізуватися через сім’ю»?

— У мене не було таких переживань саме коли я планувала дитину, бо все було прекрасно налагоджено: бабусі поряд, купа родичів, стабільний бізнес, магазин корейської косметики, класний заробіток, ми купили квартиру… У мене не було жодного страху, що я можу не реалізуватись, бо я вже була повністю реалізована. Але цей страх з’явився якраз у Німеччині. Коли я взяла цей тайм-аут, буду в материнстві, і мені стало відчуватися, що моє материнство якось мене поглинає.

— Звідки береться цей страх?

— Він не з’являється просто так. Це все йде від суспільства, від того, що ми дивимось на своїх батьків, на знайомих. Жінка народила дитину — і все, засіла вдома. Плюс дуже багато пропаганди з Instagram: успішний успіх, childfree… І ця «сємєчка» поступово проростає.

— Як перестати дозволяти страху стримувати себе?

Мені допомогли коучинг, терапія, навчання. І ще одна порада від терапевтки — шукати інші приклади. Дивитися на жінок, які реалізовані і в сім’ї, і в роботі. Мене, наприклад, надихала Лєра Бородіна. І я думала: «Блін, я ж теж так можу».

— Які дії партнера показують підтримку, а не страх перед твоєю реалізацією?

— Ми з чоловіком 17 років разом. І головне правило — говорити словами через рот. Коли щось не так, ми не сваримося один на одного, ми дивимося на проблему: ось вона є, і давай шукати рішення. Для мене підтримка — це, по-перше, повага. Ще на початку я думала: хоча б не заважай. Не вставляй мені палки в колеса, не шуткуй з мого блогу. Якщо я цим займаюся — значить, мені це важливо. А вже потім, коли він побачив результат, я відчула більше залученості. Він купив мені світло, допомагав шукати товари для магазину. І навіть якщо фиркає на мої чергові курси: «Знову ці курси, скільки вже можна», він все одно розуміє, коли мені потрібен мій простір. Якщо я кажу: «Мені потрібна кімната, заберіть дитину», він так і робить.

— Чи можна поєднати сім’ю, дитину, кар’єру та мрії про свободу?

Щодо ідеальності… Її не існує. Ми всі дорослі люди, і гнатися за якимось ідеалом — це просто шкодити самому собі. Завжди буде щось не так, завжди знайдуться люди, у яких виходить краще. Баланс — це лавірування. У мене є ідеальний розпорядок тижня. Понеділок, середа, п’ятниця — це дні реалізації: зустрічі, контент, консультації. Вівторок і четвер — побут. П’ятниця ще й день Венери, для себе. Субота — сімейний день. Але якщо мені хочеться полежати півдня, я собі це дозволяю. Я завжди за те, щоб не ускладнювати життя. Якщо не хочеться нічого робити, я домовляюсь із собою на 5 хвилин. Посидіти на килимку, написати щось у блозі. І часто після цих 5 хвилин з’являється бажання робити більше.

— Як говорити про свої амбіції у стосунках?

На початку знайомства: Я дивилася за трьома речами: щоб мене не обмежували, як він поводиться з дітьми, і чи чесно він заробляє гроші. Мені було суперважливо, щоб чоловік, який поряд, мене підтримував, або хоча б не заважав. Коли ви вже пара: Довгий час у нас було 50 на 50. Якщо ми йшли в кафе — він платив, але в іншому ми ділили витрати. Для мене було важливо, щоб він поважав мої проєкти. Коли я почала вести блог, я не хотіла, щоб він знецінював. Коли ви сім’я з дітьми: Я прямо проговорюю: «Мені важко, я себе гублю, я стаю агресивною. Нам треба переїхати в країну, де дитина зможе ходити в садочок, а я матиму простір для себе». І ми справді переїхали з Німеччини у Вірменію саме з цієї причини».

— Яке місце у стосунках займає «здоровий егоїзм»?

На першому місці завжди здоровий егоїзм. Але це надзвичайно важко для українських жінок, бо нас вчили, що в холодильнику завжди має бути їжа, все випране й випрасуване. Але якщо я не подбаю про себе — ніхто не виграє. Щаслива мама — щаслива сім’я. Звісно, є винятки. Наприклад, безпека дитини. Якщо дитина хворіє, манікюр і консультації почекають. Або якщо чоловіку щось некомфортно, я можу піти на компроміс. Але здебільшого я тепер намагаюся ставити себе на перше місце. Я не ідеальна мама й не ідеальна дружина. Можу не готувати, можу бути емоційною, але я достатньо хороша для своєї дитини й чоловіка. І цього достатньо.

Ольга каже: ідеальності не існує. Є життя — зі складнощами, компромісами й власними пріоритетами. І ключ до гармонії — дозволити собі бути не ідеальною, а достатньою.

Історія Ольги показує: страх «не реалізуватися» через сім’ю є дуже поширеним, але з ним можна працювати. Він не мусить зупиняти жінку на її шляху. Допомагає підтримка партнера, маленькі кроки щодня, чесні розмови про свої потреби і готовність дозволити собі бути «достатньо хорошою».

🎥 Повне інтерв’ю з Ольгою дивіться на нашому YouTube-каналі — там ще більше історій, відвертих деталей і натхнення для тих, хто шукає свій баланс.